(1) Теплим жовтневим вечором 2016 р. у вестибюль Всесвітнього насіннєсховища Свальбарда, підземного сховку на глибині 120 м, де зберігалося понад 5000 видів сільгоспкультур, на норвезькому острові Шпіцберген поблизу Північного полюса, полилася вода. Зазвичай восени тут дуже низькі температури, але цьогоріч шторм приніс дощі. Електронасоси здалися: вода викликала коротке замикання. Місцеві пожежники допомагали осушити тунель, але безрезультатно. Лише коли вода замерзла, уручну змогли розбити кригу.

(2) Кілька норвезьких ЗМІ тоді повідомили про інцидент, але ніхто не звернув на нього особливої уваги до травня 2017 р., коли стало ясно, що президент США Трамп збирається вийти з Паризької угоди щодо клімату. «Новини» зі Шпіцбергена раптово з'явилися в усіх світових ЗМІ. Заголовки кричали «Всесвітнє сховище насіння Судного дня зруйновано глобальним потеплінням». І байдуже, що потоп стався сім місяців тому, а все насіння вціліло.

(3) Але це ще початок. Температура кілька років поспіль сягає рекордно високих показників, а площі арктичної криги – рекордно низьких. Вічна мерзлота продовжує танути. А нещодавно вчені оголосили, що близько 60 % видів приматів перебувають під загрозою зникнення. З урахуванням усіх цих факторів майбутнє планети і так бачиться досить похмурим. І тепер ще, як виявляється, спроби людства зберегти хоча б крихти природних щедрот можуть провалитися.

(4) Насіннєсховище на Шпіцбергені – напевно, найвідоміший проєкт глобальної кампанії зі збереження об'єктів, яким загрожує зникнення. На щастя, учені, уряди й навіть приватні компанії за останні роки досягли чималих успіхів у створенні «банків природи».

(5) Схоже, людству завжди було властиво колекціонувати те, що ось-ось зникне. За часів Ренесансу багатії колекціонували кістки, скам'янілості й різноманітних істот у засушеному та заспиртованому вигляді, виставляючи їх у так званих «кабінетах рідкостей». Деякі антропологи стверджують, що ця наука виникла через своєрідну ностальгію європейців за аборигенами, яких вони самі ж знищили зброєю і хворобами. Тому-то й кинулися зберігати загрожені мови, збирати предмети, а іноді й живі «експонати». Президент Міжнародного товариства біологічних і природних сховищ (організація об'єднує 1,3 тисячі біобанків, де зберігають усе – від вірусів до репродуктивних клітин димчастих леопардів) порівнює цю гонитву за зникомим біорізноманіттям з міжнародною космічною гонкою.

(6) Усе більше вчених схиляється до гіпотези, що ми живемо в епоху антропоцену, головна характеристика якої – вплив людства на екосистеми планети. Саме ми відповідаємо за стрімке вимирання видів, а не якісь катаклізми. І якби тільки за це: люди змінили навіть склад атмосфери і хімічний склад океанів. Усього за кілька десятиліть зуміли деформувати біологічну, хімічну й фізичну реальність, яка до цього не змінювалася тисячоліттями. А тепер відчайдушно намагаємося зберегти, що залишилося. У якомусь сенсі наші екобанки – кабінети рідкостей епохи антропоцену. Ми будуємо їх не стільки для вивчення, скільки для збереження світу, що зникає. Наш план – донести його зразки в майбутнє, де технології стануть більш просунутими, а вчені (можливо) – більш розумними.

(7) Генетики вже сьогодні можуть клонувати тварин, рятувати види, які перебувають на межі вимирання за допомогою штучного запліднення, переписувати геноми й навіть створювати синтетичні ДНК. Гляціологи здатні за замерзлими в кризі молекулами встановити кліматичні й атмосферні характеристики стародавнього світу. Морські біологи в підводних розплідниках вирощують рідкісні корали. А на що ми будемо здатні через 10 тисяч років? Або навіть через 100?

(8) Але поки що світ продовжує змінюватися. А ми прискорюємо процес, навіть не усвідомлюючи цього вповні. Не застраховані від змін і самі природні банки. Завжди є ризик, що щось піде не так: перебої з електрикою, несправність резервних генераторів, пожежі, повені, землетруси, зараження, дефіцит рідкого азоту, війна, крадіжка, недогляд... Навіть база даних з інформацією про те, що закладене в сховища (геноми, історії походження), може бути зламана, пошкоджена, загублена. Або ж дані просто будуть відформатовані так, що наступні покоління не зможуть їх розшифрувати.

Темою тексту є

(1) Теплим жовтневим вечором 2016 р. у вестибюль Всесвітнього насіннєсховища Свальбарда, підземного сховку на глибині 120 м, де зберігалося понад 5000 видів сільгоспкультур, на норвезькому острові Шпіцберген поблизу Північного полюса, полилася вода. Зазвичай восени тут дуже низькі температури, але цьогоріч шторм приніс дощі. Електронасоси здалися: вода викликала коротке замикання. Місцеві пожежники допомагали осушити тунель, але безрезультатно. Лише коли вода замерзла, уручну змогли розбити кригу.

(2) Кілька норвезьких ЗМІ тоді повідомили про інцидент, але ніхто не звернув на нього особливої уваги до травня 2017 р., коли стало ясно, що президент США Трамп збирається вийти з Паризької угоди щодо клімату. «Новини» зі Шпіцбергена раптово з'явилися в усіх світових ЗМІ. Заголовки кричали «Всесвітнє сховище насіння Судного дня зруйновано глобальним потеплінням». І байдуже, що потоп стався сім місяців тому, а все насіння вціліло.

(3) Але це ще початок. Температура кілька років поспіль сягає рекордно високих показників, а площі арктичної криги – рекордно низьких. Вічна мерзлота продовжує танути. А нещодавно вчені оголосили, що близько 60 % видів приматів перебувають під загрозою зникнення. З урахуванням усіх цих факторів майбутнє планети і так бачиться досить похмурим. І тепер ще, як виявляється, спроби людства зберегти хоча б крихти природних щедрот можуть провалитися.

(4) Насіннєсховище на Шпіцбергені – напевно, найвідоміший проєкт глобальної кампанії зі збереження об'єктів, яким загрожує зникнення. На щастя, учені, уряди й навіть приватні компанії за останні роки досягли чималих успіхів у створенні «банків природи».

(5) Схоже, людству завжди було властиво колекціонувати те, що ось-ось зникне. За часів Ренесансу багатії колекціонували кістки, скам'янілості й різноманітних істот у засушеному та заспиртованому вигляді, виставляючи їх у так званих «кабінетах рідкостей». Деякі антропологи стверджують, що ця наука виникла через своєрідну ностальгію європейців за аборигенами, яких вони самі ж знищили зброєю і хворобами. Тому-то й кинулися зберігати загрожені мови, збирати предмети, а іноді й живі «експонати». Президент Міжнародного товариства біологічних і природних сховищ (організація об'єднує 1,3 тисячі біобанків, де зберігають усе – від вірусів до репродуктивних клітин димчастих леопардів) порівнює цю гонитву за зникомим біорізноманіттям з міжнародною космічною гонкою.

(6) Усе більше вчених схиляється до гіпотези, що ми живемо в епоху антропоцену, головна характеристика якої – вплив людства на екосистеми планети. Саме ми відповідаємо за стрімке вимирання видів, а не якісь катаклізми. І якби тільки за це: люди змінили навіть склад атмосфери і хімічний склад океанів. Усього за кілька десятиліть зуміли деформувати біологічну, хімічну й фізичну реальність, яка до цього не змінювалася тисячоліттями. А тепер відчайдушно намагаємося зберегти, що залишилося. У якомусь сенсі наші екобанки – кабінети рідкостей епохи антропоцену. Ми будуємо їх не стільки для вивчення, скільки для збереження світу, що зникає. Наш план – донести його зразки в майбутнє, де технології стануть більш просунутими, а вчені (можливо) – більш розумними.

(7) Генетики вже сьогодні можуть клонувати тварин, рятувати види, які перебувають на межі вимирання за допомогою штучного запліднення, переписувати геноми й навіть створювати синтетичні ДНК. Гляціологи здатні за замерзлими в кризі молекулами встановити кліматичні й атмосферні характеристики стародавнього світу. Морські біологи в підводних розплідниках вирощують рідкісні корали. А на що ми будемо здатні через 10 тисяч років? Або навіть через 100?

(8) Але поки що світ продовжує змінюватися. А ми прискорюємо процес, навіть не усвідомлюючи цього вповні. Не застраховані від змін і самі природні банки. Завжди є ризик, що щось піде не так: перебої з електрикою, несправність резервних генераторів, пожежі, повені, землетруси, зараження, дефіцит рідкого азоту, війна, крадіжка, недогляд... Навіть база даних з інформацією про те, що закладене в сховища (геноми, історії походження), може бути зламана, пошкоджена, загублена. Або ж дані просто будуть відформатовані так, що наступні покоління не зможуть їх розшифрувати.

В абзаці 2 слово «новини» автор бере в лапки, щоб

(1) Теплим жовтневим вечором 2016 р. у вестибюль Всесвітнього насіннєсховища Свальбарда, підземного сховку на глибині 120 м, де зберігалося понад 5000 видів сільгоспкультур, на норвезькому острові Шпіцберген поблизу Північного полюса, полилася вода. Зазвичай восени тут дуже низькі температури, але цьогоріч шторм приніс дощі. Електронасоси здалися: вода викликала коротке замикання. Місцеві пожежники допомагали осушити тунель, але безрезультатно. Лише коли вода замерзла, уручну змогли розбити кригу.

(2) Кілька норвезьких ЗМІ тоді повідомили про інцидент, але ніхто не звернув на нього особливої уваги до травня 2017 р., коли стало ясно, що президент США Трамп збирається вийти з Паризької угоди щодо клімату. «Новини» зі Шпіцбергена раптово з'явилися в усіх світових ЗМІ. Заголовки кричали «Всесвітнє сховище насіння Судного дня зруйновано глобальним потеплінням». І байдуже, що потоп стався сім місяців тому, а все насіння вціліло.

(3) Але це ще початок. Температура кілька років поспіль сягає рекордно високих показників, а площі арктичної криги – рекордно низьких. Вічна мерзлота продовжує танути. А нещодавно вчені оголосили, що близько 60 % видів приматів перебувають під загрозою зникнення. З урахуванням усіх цих факторів майбутнє планети і так бачиться досить похмурим. І тепер ще, як виявляється, спроби людства зберегти хоча б крихти природних щедрот можуть провалитися.

(4) Насіннєсховище на Шпіцбергені – напевно, найвідоміший проєкт глобальної кампанії зі збереження об'єктів, яким загрожує зникнення. На щастя, учені, уряди й навіть приватні компанії за останні роки досягли чималих успіхів у створенні «банків природи».

(5) Схоже, людству завжди було властиво колекціонувати те, що ось-ось зникне. За часів Ренесансу багатії колекціонували кістки, скам'янілості й різноманітних істот у засушеному та заспиртованому вигляді, виставляючи їх у так званих «кабінетах рідкостей». Деякі антропологи стверджують, що ця наука виникла через своєрідну ностальгію європейців за аборигенами, яких вони самі ж знищили зброєю і хворобами. Тому-то й кинулися зберігати загрожені мови, збирати предмети, а іноді й живі «експонати». Президент Міжнародного товариства біологічних і природних сховищ (організація об'єднує 1,3 тисячі біобанків, де зберігають усе – від вірусів до репродуктивних клітин димчастих леопардів) порівнює цю гонитву за зникомим біорізноманіттям з міжнародною космічною гонкою.

(6) Усе більше вчених схиляється до гіпотези, що ми живемо в епоху антропоцену, головна характеристика якої – вплив людства на екосистеми планети. Саме ми відповідаємо за стрімке вимирання видів, а не якісь катаклізми. І якби тільки за це: люди змінили навіть склад атмосфери і хімічний склад океанів. Усього за кілька десятиліть зуміли деформувати біологічну, хімічну й фізичну реальність, яка до цього не змінювалася тисячоліттями. А тепер відчайдушно намагаємося зберегти, що залишилося. У якомусь сенсі наші екобанки – кабінети рідкостей епохи антропоцену. Ми будуємо їх не стільки для вивчення, скільки для збереження світу, що зникає. Наш план – донести його зразки в майбутнє, де технології стануть більш просунутими, а вчені (можливо) – більш розумними.

(7) Генетики вже сьогодні можуть клонувати тварин, рятувати види, які перебувають на межі вимирання за допомогою штучного запліднення, переписувати геноми й навіть створювати синтетичні ДНК. Гляціологи здатні за замерзлими в кризі молекулами встановити кліматичні й атмосферні характеристики стародавнього світу. Морські біологи в підводних розплідниках вирощують рідкісні корали. А на що ми будемо здатні через 10 тисяч років? Або навіть через 100?

(8) Але поки що світ продовжує змінюватися. А ми прискорюємо процес, навіть не усвідомлюючи цього вповні. Не застраховані від змін і самі природні банки. Завжди є ризик, що щось піде не так: перебої з електрикою, несправність резервних генераторів, пожежі, повені, землетруси, зараження, дефіцит рідкого азоту, війна, крадіжка, недогляд... Навіть база даних з інформацією про те, що закладене в сховища (геноми, історії походження), може бути зламана, пошкоджена, загублена. Або ж дані просто будуть відформатовані так, що наступні покоління не зможуть їх розшифрувати.
Зміст абзацу 5 найкраще узагальнює приказка

(1) Теплим жовтневим вечором 2016 р. у вестибюль Всесвітнього насіннєсховища Свальбарда, підземного сховку на глибині 120 м, де зберігалося понад 5000 видів сільгоспкультур, на норвезькому острові Шпіцберген поблизу Північного полюса, полилася вода. Зазвичай восени тут дуже низькі температури, але цьогоріч шторм приніс дощі. Електронасоси здалися: вода викликала коротке замикання. Місцеві пожежники допомагали осушити тунель, але безрезультатно. Лише коли вода замерзла, уручну змогли розбити кригу.

(2) Кілька норвезьких ЗМІ тоді повідомили про інцидент, але ніхто не звернув на нього особливої уваги до травня 2017 р., коли стало ясно, що президент США Трамп збирається вийти з Паризької угоди щодо клімату. «Новини» зі Шпіцбергена раптово з'явилися в усіх світових ЗМІ. Заголовки кричали «Всесвітнє сховище насіння Судного дня зруйновано глобальним потеплінням». І байдуже, що потоп стався сім місяців тому, а все насіння вціліло.

(3) Але це ще початок. Температура кілька років поспіль сягає рекордно високих показників, а площі арктичної криги – рекордно низьких. Вічна мерзлота продовжує танути. А нещодавно вчені оголосили, що близько 60 % видів приматів перебувають під загрозою зникнення. З урахуванням усіх цих факторів майбутнє планети і так бачиться досить похмурим. І тепер ще, як виявляється, спроби людства зберегти хоча б крихти природних щедрот можуть провалитися.

(4) Насіннєсховище на Шпіцбергені – напевно, найвідоміший проєкт глобальної кампанії зі збереження об'єктів, яким загрожує зникнення. На щастя, учені, уряди й навіть приватні компанії за останні роки досягли чималих успіхів у створенні «банків природи».

(5) Схоже, людству завжди було властиво колекціонувати те, що ось-ось зникне. За часів Ренесансу багатії колекціонували кістки, скам'янілості й різноманітних істот у засушеному та заспиртованому вигляді, виставляючи їх у так званих «кабінетах рідкостей». Деякі антропологи стверджують, що ця наука виникла через своєрідну ностальгію європейців за аборигенами, яких вони самі ж знищили зброєю і хворобами. Тому-то й кинулися зберігати загрожені мови, збирати предмети, а іноді й живі «експонати». Президент Міжнародного товариства біологічних і природних сховищ (організація об'єднує 1,3 тисячі біобанків, де зберігають усе – від вірусів до репродуктивних клітин димчастих леопардів) порівнює цю гонитву за зникомим біорізноманіттям з міжнародною космічною гонкою.

(6) Усе більше вчених схиляється до гіпотези, що ми живемо в епоху антропоцену, головна характеристика якої – вплив людства на екосистеми планети. Саме ми відповідаємо за стрімке вимирання видів, а не якісь катаклізми. І якби тільки за це: люди змінили навіть склад атмосфери і хімічний склад океанів. Усього за кілька десятиліть зуміли деформувати біологічну, хімічну й фізичну реальність, яка до цього не змінювалася тисячоліттями. А тепер відчайдушно намагаємося зберегти, що залишилося. У якомусь сенсі наші екобанки – кабінети рідкостей епохи антропоцену. Ми будуємо їх не стільки для вивчення, скільки для збереження світу, що зникає. Наш план – донести його зразки в майбутнє, де технології стануть більш просунутими, а вчені (можливо) – більш розумними.

(7) Генетики вже сьогодні можуть клонувати тварин, рятувати види, які перебувають на межі вимирання за допомогою штучного запліднення, переписувати геноми й навіть створювати синтетичні ДНК. Гляціологи здатні за замерзлими в кризі молекулами встановити кліматичні й атмосферні характеристики стародавнього світу. Морські біологи в підводних розплідниках вирощують рідкісні корали. А на що ми будемо здатні через 10 тисяч років? Або навіть через 100?

(8) Але поки що світ продовжує змінюватися. А ми прискорюємо процес, навіть не усвідомлюючи цього вповні. Не застраховані від змін і самі природні банки. Завжди є ризик, що щось піде не так: перебої з електрикою, несправність резервних генераторів, пожежі, повені, землетруси, зараження, дефіцит рідкого азоту, війна, крадіжка, недогляд... Навіть база даних з інформацією про те, що закладене в сховища (геноми, історії походження), може бути зламана, пошкоджена, загублена. Або ж дані просто будуть відформатовані так, що наступні покоління не зможуть їх розшифрувати.
Мета абзацу7-

(1) Теплим жовтневим вечором 2016 р. у вестибюль Всесвітнього насіннєсховища Свальбарда, підземного сховку на глибині 120 м, де зберігалося понад 5000 видів сільгоспкультур, на норвезькому острові Шпіцберген поблизу Північного полюса, полилася вода. Зазвичай восени тут дуже низькі температури, але цьогоріч шторм приніс дощі. Електронасоси здалися: вода викликала коротке замикання. Місцеві пожежники допомагали осушити тунель, але безрезультатно. Лише коли вода замерзла, уручну змогли розбити кригу.

(2) Кілька норвезьких ЗМІ тоді повідомили про інцидент, але ніхто не звернув на нього особливої уваги до травня 2017 р., коли стало ясно, що президент США Трамп збирається вийти з Паризької угоди щодо клімату. «Новини» зі Шпіцбергена раптово з'явилися в усіх світових ЗМІ. Заголовки кричали «Всесвітнє сховище насіння Судного дня зруйновано глобальним потеплінням». І байдуже, що потоп стався сім місяців тому, а все насіння вціліло.

(3) Але це ще початок. Температура кілька років поспіль сягає рекордно високих показників, а площі арктичної криги – рекордно низьких. Вічна мерзлота продовжує танути. А нещодавно вчені оголосили, що близько 60 % видів приматів перебувають під загрозою зникнення. З урахуванням усіх цих факторів майбутнє планети і так бачиться досить похмурим. І тепер ще, як виявляється, спроби людства зберегти хоча б крихти природних щедрот можуть провалитися.

(4) Насіннєсховище на Шпіцбергені – напевно, найвідоміший проєкт глобальної кампанії зі збереження об'єктів, яким загрожує зникнення. На щастя, учені, уряди й навіть приватні компанії за останні роки досягли чималих успіхів у створенні «банків природи».

(5) Схоже, людству завжди було властиво колекціонувати те, що ось-ось зникне. За часів Ренесансу багатії колекціонували кістки, скам'янілості й різноманітних істот у засушеному та заспиртованому вигляді, виставляючи їх у так званих «кабінетах рідкостей». Деякі антропологи стверджують, що ця наука виникла через своєрідну ностальгію європейців за аборигенами, яких вони самі ж знищили зброєю і хворобами. Тому-то й кинулися зберігати загрожені мови, збирати предмети, а іноді й живі «експонати». Президент Міжнародного товариства біологічних і природних сховищ (організація об'єднує 1,3 тисячі біобанків, де зберігають усе – від вірусів до репродуктивних клітин димчастих леопардів) порівнює цю гонитву за зникомим біорізноманіттям з міжнародною космічною гонкою.

(6) Усе більше вчених схиляється до гіпотези, що ми живемо в епоху антропоцену, головна характеристика якої – вплив людства на екосистеми планети. Саме ми відповідаємо за стрімке вимирання видів, а не якісь катаклізми. І якби тільки за це: люди змінили навіть склад атмосфери і хімічний склад океанів. Усього за кілька десятиліть зуміли деформувати біологічну, хімічну й фізичну реальність, яка до цього не змінювалася тисячоліттями. А тепер відчайдушно намагаємося зберегти, що залишилося. У якомусь сенсі наші екобанки – кабінети рідкостей епохи антропоцену. Ми будуємо їх не стільки для вивчення, скільки для збереження світу, що зникає. Наш план – донести його зразки в майбутнє, де технології стануть більш просунутими, а вчені (можливо) – більш розумними.

(7) Генетики вже сьогодні можуть клонувати тварин, рятувати види, які перебувають на межі вимирання за допомогою штучного запліднення, переписувати геноми й навіть створювати синтетичні ДНК. Гляціологи здатні за замерзлими в кризі молекулами встановити кліматичні й атмосферні характеристики стародавнього світу. Морські біологи в підводних розплідниках вирощують рідкісні корали. А на що ми будемо здатні через 10 тисяч років? Або навіть через 100?

(8) Але поки що світ продовжує змінюватися. А ми прискорюємо процес, навіть не усвідомлюючи цього вповні. Не застраховані від змін і самі природні банки. Завжди є ризик, що щось піде не так: перебої з електрикою, несправність резервних генераторів, пожежі, повені, землетруси, зараження, дефіцит рідкого азоту, війна, крадіжка, недогляд... Навіть база даних з інформацією про те, що закладене в сховища (геноми, історії походження), може бути зламана, пошкоджена, загублена. Або ж дані просто будуть відформатовані так, що наступні покоління не зможуть їх розшифрувати.
У тексті актуалізовано всі мікротеми, ОКРІМ

(1) Теплим жовтневим вечором 2016 р. у вестибюль Всесвітнього насіннєсховища Свальбарда, підземного сховку на глибині 120 м, де зберігалося понад 5000 видів сільгоспкультур, на норвезькому острові Шпіцберген поблизу Північного полюса, полилася вода. Зазвичай восени тут дуже низькі температури, але цьогоріч шторм приніс дощі. Електронасоси здалися: вода викликала коротке замикання. Місцеві пожежники допомагали осушити тунель, але безрезультатно. Лише коли вода замерзла, уручну змогли розбити кригу.

(2) Кілька норвезьких ЗМІ тоді повідомили про інцидент, але ніхто не звернув на нього особливої уваги до травня 2017 р., коли стало ясно, що президент США Трамп збирається вийти з Паризької угоди щодо клімату. «Новини» зі Шпіцбергена раптово з'явилися в усіх світових ЗМІ. Заголовки кричали «Всесвітнє сховище насіння Судного дня зруйновано глобальним потеплінням». І байдуже, що потоп стався сім місяців тому, а все насіння вціліло.

(3) Але це ще початок. Температура кілька років поспіль сягає рекордно високих показників, а площі арктичної криги – рекордно низьких. Вічна мерзлота продовжує танути. А нещодавно вчені оголосили, що близько 60 % видів приматів перебувають під загрозою зникнення. З урахуванням усіх цих факторів майбутнє планети і так бачиться досить похмурим. І тепер ще, як виявляється, спроби людства зберегти хоча б крихти природних щедрот можуть провалитися.

(4) Насіннєсховище на Шпіцбергені – напевно, найвідоміший проєкт глобальної кампанії зі збереження об'єктів, яким загрожує зникнення. На щастя, учені, уряди й навіть приватні компанії за останні роки досягли чималих успіхів у створенні «банків природи».

(5) Схоже, людству завжди було властиво колекціонувати те, що ось-ось зникне. За часів Ренесансу багатії колекціонували кістки, скам'янілості й різноманітних істот у засушеному та заспиртованому вигляді, виставляючи їх у так званих «кабінетах рідкостей». Деякі антропологи стверджують, що ця наука виникла через своєрідну ностальгію європейців за аборигенами, яких вони самі ж знищили зброєю і хворобами. Тому-то й кинулися зберігати загрожені мови, збирати предмети, а іноді й живі «експонати». Президент Міжнародного товариства біологічних і природних сховищ (організація об'єднує 1,3 тисячі біобанків, де зберігають усе – від вірусів до репродуктивних клітин димчастих леопардів) порівнює цю гонитву за зникомим біорізноманіттям з міжнародною космічною гонкою.

(6) Усе більше вчених схиляється до гіпотези, що ми живемо в епоху антропоцену, головна характеристика якої – вплив людства на екосистеми планети. Саме ми відповідаємо за стрімке вимирання видів, а не якісь катаклізми. І якби тільки за це: люди змінили навіть склад атмосфери і хімічний склад океанів. Усього за кілька десятиліть зуміли деформувати біологічну, хімічну й фізичну реальність, яка до цього не змінювалася тисячоліттями. А тепер відчайдушно намагаємося зберегти, що залишилося. У якомусь сенсі наші екобанки – кабінети рідкостей епохи антропоцену. Ми будуємо їх не стільки для вивчення, скільки для збереження світу, що зникає. Наш план – донести його зразки в майбутнє, де технології стануть більш просунутими, а вчені (можливо) – більш розумними.

(7) Генетики вже сьогодні можуть клонувати тварин, рятувати види, які перебувають на межі вимирання за допомогою штучного запліднення, переписувати геноми й навіть створювати синтетичні ДНК. Гляціологи здатні за замерзлими в кризі молекулами встановити кліматичні й атмосферні характеристики стародавнього світу. Морські біологи в підводних розплідниках вирощують рідкісні корали. А на що ми будемо здатні через 10 тисяч років? Або навіть через 100?

(8) Але поки що світ продовжує змінюватися. А ми прискорюємо процес, навіть не усвідомлюючи цього вповні. Не застраховані від змін і самі природні банки. Завжди є ризик, що щось піде не так: перебої з електрикою, несправність резервних генераторів, пожежі, повені, землетруси, зараження, дефіцит рідкого азоту, війна, крадіжка, недогляд... Навіть база даних з інформацією про те, що закладене в сховища (геноми, історії походження), може бути зламана, пошкоджена, загублена. Або ж дані просто будуть відформатовані так, що наступні покоління не зможуть їх розшифрувати.
Основна думка тексту -

Прочитайте текст А й текст Б та виконайте завдання

Головну ідею обох текстів узагальнює формулювання рядка

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Зважаючи на зміст текстів А та Б, до категорії фактів НЕ можна віднести інформацію рядка

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Усі з-поміж зазначених нижче мікротем актуалізовано в обох текстах, ОКРІМ

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Автор тексту А погодився б з усіма позиціями, означеними в тексті Б, ОКРІМ

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Читач N, ознайомившись з обома текстами, заявив: «Автори тексту Б є менш суб'єктивними, ніж автор тексту А». Що з-поміж наведеного нижче він НЕ міг би використати для обґрунтування своєї позиції?

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Серед висловлених у текстах пропозицій щодо можливих шляхів подолання проблеми трудової міграції українців за кордон НЕМАЄ тієї, що наведена в рядку

Ситуація № 1

Про свої наміри купити об'єкт незавершеного будівництва повідомили шість інвесторів – E, F, G, L, M, N. Кожен з них має ознайомиться з об'єктом в один із шести днів – з понеділка по суботу. Кожного дня з об'єктом може ознайомитися рівно один інвестор. Рієлторка має скласти графік ознайомлення, дотримуючись таких умов:

1)інвестор F оглядає об'єкт у середу або п'ятницю;

2) інвестор L, не оглядає об'єкт ні в четвер, ні в суботу;

3) якщо інвестор N оглядає об'єкт у понеділок, то інвестор Е оглядає його у вівторок;

4) інвестор М оглядає об'єкт або в п'ятницю, або в суботу;

5) інвестор G оглядає об'єкт наступного дня після того, як його огляне інвестор E.



Який з наведених нижче варіантів може відображати послідовність, у якій інвестори ознайомляться з об'єктом?

8.


Якщо інвестор N оглядає об'єкт у вівторок, то яке / які з наведених нижче тверджень І—III істинне / істинні?
I. Інвестор Е може оглянути об'єкт у середу.
II. Інвестор F може оглянути об'єкт у середу.
III. Інвестор G може оглянути об'єкт у середу.

Якщо інвестор G оглядає об'єкт у середу, то в четвер об'єкт оглядає інвестор

Ситуація № 2
Танцювальний колектив із дев'яти осіб планує гастролі. Танцівники колективу: Кирило, Лев, Марко, Назар, Орест, Петро, Тарас, Ростислав і Семен. Групи по троє танцівників мають поїхати до кожної з трьох країн: Австрія, Бельгія, Великобританія. Кожен танцівник має поїхати до однієї країни.
Під час формування туру мають бути враховані такі умови:
1) Кирило, Лев та Марко мають очо­лити гастролі в різних країнах;
2) якщо до певної країни поїде Кирило, до неї не може поїхати ані Тарас, ані Семен;
3) Назар має поїхати до тієї самої країни, що й Лев;
4) Семен і Назар мають поїхати до Великобританії.
Хто з танцівників має поїхати до Великобританії, окрім Семена й Назара?

Танцювальний колектив із дев'яти осіб планує гастролі. Танцівники колективу: Кирило, Лев, Марко, Назар, Орест, Петро, Тарас, Ростислав і Семен. Групи по троє танцівників мають поїхати до кожної з трьох країн: Австрія, Бельгія, Великобританія. Кожен танцівник має поїхати до однієї країни.
Під час формування туру мають бути враховані такі умови:
1) Кирило, Лев та Марко мають очо­лити гастролі в різних країнах;
2) якщо до певної країни поїде Кирило, до неї не може поїхати ані Тарас, ані Семен;
3) Назар має поїхати до тієї самої країни, що й Лев;
4) Семен і Назар мають поїхати до Великобританії.

Якщо Кирило поїде до Австрії, то яке / які з наведених нижче тверджень І—III істинне / істинні?

I. До Бельгії поїде Марко.
II. До Бельгії поїде Тарас.
III. До Бельгії поїде Лев.

Танцювальний колектив із дев'яти осіб планує гастролі. Танцівники колективу: Кирило, Лев, Марко, Назар, Орест, Петро, Тарас, Ростислав і Семен. Групи по троє танцівників мають поїхати до кожної з трьох країн: Австрія, Бельгія, Великобританія. Кожен танцівник має поїхати до однієї країни.
Під час формування туру мають бути враховані такі умови:
1) Кирило, Лев та Марко мають очо­лити гастролі в різних країнах;
2) якщо до певної країни поїде Кирило, до неї не може поїхати ані Тарас, ані Семен;
3) Назар має поїхати до тієї самої країни, що й Лев;
4) Семен і Назар мають поїхати до Великобританії.
Якщо до Австрії поїдуть Тарас та Орест, то яким може бути склад танцівників для туру в Бельгію?

Ситуація № З
До магазину «Декоративні рослини» упродовж дня електронною поштою надійшли замовлення від жителів чотирьох сіл:
6 замовлень з Антонівки;
12 замовлень із Богданівки;
14 замовлень із Вишеньок;
28 замовлень із Черешеньок.
Будь-які два замовлення, у тому числі й з одного і того ж села, не надходили одночасно. Магазин обробляє замовлення в тому порядку, у якому вони надходили.
Яку найменшу кількість замовлень потрібно обробити, щоб серед них напевно було 10 замовлень, які надійшли з одного села?

Ситуація № З
До магазину «Декоративні рослини» упродовж дня електронною поштою надійшли замовлення від жителів чотирьох сіл:
6 замовлень з Антонівки;
12 замовлень із Богданівки;
14 замовлень із Вишеньок;
28 замовлень із Черешеньок.
Будь-які два замовлення, у тому числі й з одного і того ж села, не надходили одночасно. Магазин обробляє замовлення в тому порядку, у якому вони надходили.

Яку найменшу кількість замовлень потрібно обробити, щоб серед них напевно були всі замовлення, що надійшли з Антонівки?

Ситуація № З
До магазину «Декоративні рослини» упродовж дня електронною поштою надійшли замовлення від жителів чотирьох сіл:
6 замовлень з Антонівки;
12 замовлень із Богданівки;
14 замовлень із Вишеньок;
28 замовлень із Черешеньок.
Будь-які два замовлення, у тому числі й з одного і того ж села, не надходили одночасно. Магазин обробляє замовлення в тому порядку, у якому вони надходили.

Яку найменшу кількість замовлень потрібно обробити, щоб серед них напевно було по п'ять замовлень, які надійшли з кожного села?

Сижпліціо: Пацюки — тварини, які в більшості людей викликають огиду: вони часто живуть на смітниках і живляться відходами. І це тільки вершина айсберга. Насправді вони ще й дуже небезпечні, бо є переносниками інфек­ційних захворювань, навіть бубонної чуми. Тому для свого виживання людство має знайти засоби, щоб знищити цей вид тварин.

Сальваті: Пацюки дійсно є переносниками небезпечних захворювань, але це притаманно всім тваринам. Наприклад, бубонну чуму викликає специфічний вид бактерій, переносниками яких є блохи. Ці комахи паразитують на твари­нах, і тому всі тварини є переносниками бубонної чуми, у тому числі й домашні улюбленці — коти та собаки. На те, що пацюки живуть на смітниках і харчу­ються відходами, можна подивитись і з протилежного боку: вони прибирають за людиною. Людство перемогло чуму, підвищивши культуру свого життя, образно кажучи, «навчившись не смітити і мити руки з милом».

Яке твердження найбільш точно відбиває розбіжність у поглядах Симпліціо й Сальваті?

Математик: Ситуація в математиці наближається до критичного стану у зв'язку з її дедуктивною природою: оволодіння математикою потребує її послідовного ретельного вивчення, починаючи із самих основ. З огляду на це час для підготовки математиків-професіоналів необхідно постійно збільшу­вати. Відкриття нових результатів потребує все більшого часу. Ураховуючи ж обмеженість життя математиків, як і будь-яких живих істот, сподівання можна покладати лише на перебудову самої математики на основі удоскона­лення її внутрішньої організації. Тому необхідно...
Яке з наведених нижче тверджень найбільш логічно завершує міркування математика?

Освітянин: Тільки незначна частина учнів здатна опановувати повного мірою навчальний матеріал будь-якої теми, якої навчає їх учитель. Ці учні спроможні самостійно опановувати матеріал й отримують внутрішнє задоволення від процесу навчання. Для більшої частини учнів, які приходять у клас, тема занять не цікава, і через це вони не здатні її опанувати. Тому вчителю для якісного виконання своєї роботи варто...

Спираючись на наведені вище міркування освітянина, виберіть найбільш
логічне обґрунтоване завершення його думки.

Декан: Кожен з наших студентів вивчає на вибір іноземні мови (одну або декілька): англійську, німецьку, японську, китайську. Жоден з наших студен­тів, які вивчають англійську мову, не вивчає німецької, але деякі зі студентів, які вивчають німецьку, вивчають також китайську. Також жоден зі студентів, які вивчають японську мову, не вивчає німецької.

Яке з наведених нижче тверджень логічно випливає з тверджень декана?

Фінансовий аналітик: Банки часто пропонують різноманітні безкоштовні сервіси своїм новим клієнтам, але це неправильно: будь-які привілеї варто надавати постійним клієнтам, оскільки саме на них тримається економічне благополуччя банків.

Яке з наведених нижче тверджень, якщо воно істинне, найбільше посилює
аргументацію фінансового аналітика?

Експерт: Кожна елементарна частинка Всесвіту має надзвичайно просту й довершену структуру. Як наслідок, і Всесвіт є простим і довершеним за своєю структурою.

Усі наведені нижче твердження аналогічні за формою до умовиводу експерта, ОКРІМ

Політик: Однією зі спроб установити міру свободи вибору була пропозиція використовувати для цього кількість альтернатив: що більше альтернатив, то більше свободи. Але це не відображає якісного боку питання. Свобода визначається не тільки кількістю альтернатив, але й ступенем їх якісного різноманіття. Так, гравець у спортлото має обирати шість чисел з діапазону 1, 2, ... 49, і, як показують обрахунки, він має для цього дуже багато варіантів вибору — більше 10 000 000. Натомість турист, який обирає туристичну подорож з-поміж усього 4 доступних варіантів, наприклад, Італія, Аляска, Індія, Нова Зеландія, має значно більше свободи.

Як можна охарактеризувати метод, який застосовує політик для аргументу­вання свого твердження?

Філолог: Латинський крилатий вираз «Errare humanum est» («Людині влас­тиво помилятися») є скороченням афоризму Сенеки-старшого «Errare humanum est, stultum est in errore perseverare» («Людині властиво помилятися, але нерозумно наполягати на своїх помилках»).

Яке з наведених нижче тверджень є запереченням скороченого афоризму Сенеки-старшого «Людині властиво помилятися»?

Олег: У мене однакова кількість братів і сестер, а в моєї сестри Оленки братів утричі більше, ніж сестер.

Скільки дітей у родині Олега й Оленки?