Текст А
(1) Війна й економічна нестабільність призвели до того, що в Україні в багатьох галузях починаючи з 2014 р. спостерігається спад. Як наслідок, підприємства стоять або зовсім закриваються. І якщо для великих міст це не критично, то в дрібних населених пунктах — усе інакше. Тому людям нічого не залишається, окрім як їхати на заробітки в Європу.
(2) У 2016 р. українці перевели з Польщі більш ніж 8 млрд злотих. У 2017 р. вже 13 млрд. Той факт, що в рік уведення безвізу сума так зросла, легко пояснити. Люди можуть виїхати в Польщу на пошуки роботи, щоб потім, якщо знайдуть, податися на візу. А весь цей час нелегально підробляти на прожиття. Інші взагалі ідуть з безві- зом, щоб відразу працювати, а вже потім вирішувати питання з протермі- нованим періодом перебування в ЄС.
(3) І якщо більшу частину працівників у віці ми ще маємо шанс повернути, то молоде покоління на 99 % можна вважати втраченим. Вони однозначно залишаться там, де в них з'являється шанс мати пристойне життя, гарну освіту, доступ до дешевих кредитів. Також сьогодні очевидно, що для молодого покоління головним є фактор соціального захисту. Вони бачать, як державний апарат працює за кордоном, і не готові погоджуватися на менше. Сучасна молодь прагне жити в країні, де існує розвинута система охорони здоров'я, а суди й правоохоронні органи реально захищають населення, а не обраних.
(4) Станом на 2017 р. за офіційними й неофіційними каналами українці перераховують додому не менше ніж 6 млрд доларів на рік. Дехто стверджує, що надалі сума буде тільки зростати, але це зовсім не так. Пересилання коштів із-за кордону — це тимчасово. Щойно все налагодиться, заробітчани почнуть перевозити за кордон власні сім'ї. І це вже відбувається.
(5) Адже змінюється сама суть міграції: усе більше людей ідуть за кордон не на заробітки, а для життя. Цікаво, що, розмовляючи про статистику від'їздів, майже ніхто не говорить про подальший «відкат» — повернення частини працівників додому. Швидше за все, це буде просто величезне плато, яке негативно впливатиме на економіку, бо українські емігранти або багато років працюватимуть за межами країни, або взагалі назавжди залишаться там.
(6) Єдиний вихід із ситуації, що склалася, - це створення робочих місць в Україні, передусім завдяки підтримці малого і середнього бізнесу. Але одного цього кроку вже замало, щоб утримати тих, хто поки залишився. Людям треба запропонувати дещо більше - дати надію, що в Україні в них буде можливість для самореалізації. Створити соціальний захист, який дасть змогу конкурувати з іншими державами. І тоді українці якщо й поїдуть до Європи, то тільки туристами.