ЛОНГРИД: ЩО І ЯК?

(1) Лонгрид можна розуміти по- різному. По-перше, це формат подачі матеріалу, що включає в себе аудіо, фото, відео, текст, анімацію, інтерактивні карти й інфографіку. По-друге, це текст, одиницею інформації якого є закладені в ньому сенси.

(2) Часто журналіст сприймає лонг­рид як покарання, адже лонгрид потребує більше зусиль, ніж будь-який інший жанр або формат. Для реда­ктора - це ще більша морока, оскільки один лонгрид на ЗО 000 знаків дорів­нює ЗО заміткам, що загалом матимуть більше переглядів. І здається, лише маркетологи радіють, бо вони сприй­мають лонгриди як майданчик, який потенційно можна продати рекламо­давцю. Адже якщо інтерес до новини живе лише пів години, то популярність лонгриду вимірюється хвилями: ситуа­ція в країні або несподіваний репост у соцмережах популярного блогера може викликати інтерес до вашого лонгриду навіть через пів року після публікації. Але кількість переглядів не визначає якість матеріалу — це не абсолютний критерій. Лонгрид - це рушниця, що висить на стіні, але яка вистрелює кілька разів, періодично.

(3) Лонгрид не варто сприймати буквально як щось велике для читання: «лонг» швидше стосується одиниці інформації. Тому некоректно говорити, що лонгриди погано читають; будь-які жанри мають свого читача. Просто для різних типів читачів лонгрид має різне значення. Для одних — це все, що довше напису на паркані, а для інших - те, що довше за «Іліаду». Говорити про те, що лонгрид читають краще, ніж короткі матеріали, теж несправедливо. Для ресурсів, які борються за свого читача й хочуть запропонувати різноманіття, лонгрид - доповнення. На них, правда, відвідуваність ресурсу не збудуєш, як і на сірому інформаційному шумі — матеріалах, які різко лягають на дно.

(4) Робити лонгриди донедавна було модно. Вони були способом виокреми­тися. Але після того як одна з плат­форм для простого створення сайтів пішла в маси, лонгрид став чимось буденним. Нині більшість лонгридів має вигляд балконів, що їх обшили вагонкою.

(5) Але врешті-решт усе повернеться до того, що лонгриди будуть робити лише ті, хто хоче та здатен до цього. А здатні далеко не всі. Довгий текст, зверстаний нашвидку, — це не про лонгрид, а про лонгридоподібний жанр. Продукт, який роблять одне-двоє, дуже відрізнятиметься від того, що називають лонгридом у його первісному значенні. Над якісним лонгридом працює команда, і зробити такий матеріал за пару днів неможливо. Словом, лонг­рид — це технологічна річ.

(6)Та найчастіше читач поверта­ється до тексту, до сенсів, які він відшу­кав і хотів би поглянути на них з іншого боку. Тому говорити, що лонгрид не потрібно робити, якщо ви не маєте великого бюджету й команди, — неправильно. Ви завжди можете витягнути форму за рахунок змісту, сенсів, які там живуть, та оформлення. Головне — знайти тему. Найбільш вдалі теми — історія люди­ни, актуальна подія, через яку можемо розповісти історію людини або людей, історична подія, у якій простежуються паралелі із сьогоденням, есе, коли певна подія пропущена через «Я» автора. Важливо при цьому шукати героїв, події, про яких ще не знає Google, та стрижень, на який ви будете далі накидати кільця. Щоразу варто запитувати себе: що тут нового? де мої 5 копійок? Крім цього, треба виокремлювати ключову метафору, через яку можна провести різні ситуа­ції, діалоги, сюжети, утримати текст як цілісність, а також «гачки», за які чіплятиметься читач (заголовки, підзаголовки, врізи, цитати, виноски з тексту, шрифти). Це не просто елементи оформлення — це острови, по яких читач стрибає. Вони полегшують зорове сприйняття тексту. Звісно, можна прочитати текст від першого до останнього слова, не відриваючись. Але це малоймовірно. Сприйняття влашто­ване так, що ми спочатку переглядаємо текст, хоча б задля визначення його обсягу, а потім, якщо нас зацікавили елементи оформлення, — читаємо.
За автором, до ознак лонгриду можна віднести все, ОКРІМ

ЛОНГРИД: ЩО І ЯК?

(1) Лонгрид можна розуміти по- різному. По-перше, це формат подачі матеріалу, що включає в себе аудіо, фото, відео, текст, анімацію, інтерактивні карти й інфографіку. По-друге, це текст, одиницею інформації якого є закладені в ньому сенси.

(2) Часто журналіст сприймає лонг­рид як покарання, адже лонгрид потребує більше зусиль, ніж будь-який інший жанр або формат. Для реда­ктора - це ще більша морока, оскільки один лонгрид на ЗО 000 знаків дорів­нює ЗО заміткам, що загалом матимуть більше переглядів. І здається, лише маркетологи радіють, бо вони сприй­мають лонгриди як майданчик, який потенційно можна продати рекламо­давцю. Адже якщо інтерес до новини живе лише пів години, то популярність лонгриду вимірюється хвилями: ситуа­ція в країні або несподіваний репост у соцмережах популярного блогера може викликати інтерес до вашого лонгриду навіть через пів року після публікації. Але кількість переглядів не визначає якість матеріалу — це не абсолютний критерій. Лонгрид - це рушниця, що висить на стіні, але яка вистрелює кілька разів, періодично.

(3) Лонгрид не варто сприймати буквально як щось велике для читання: «лонг» швидше стосується одиниці інформації. Тому некоректно говорити, що лонгриди погано читають; будь-які жанри мають свого читача. Просто для різних типів читачів лонгрид має різне значення. Для одних — це все, що довше напису на паркані, а для інших - те, що довше за «Іліаду». Говорити про те, що лонгрид читають краще, ніж короткі матеріали, теж несправедливо. Для ресурсів, які борються за свого читача й хочуть запропонувати різноманіття, лонгрид - доповнення. На них, правда, відвідуваність ресурсу не збудуєш, як і на сірому інформаційному шумі — матеріалах, які різко лягають на дно.

(4) Робити лонгриди донедавна було модно. Вони були способом виокреми­тися. Але після того як одна з плат­форм для простого створення сайтів пішла в маси, лонгрид став чимось буденним. Нині більшість лонгридів має вигляд балконів, що їх обшили вагонкою.

(5) Але врешті-решт усе повернеться до того, що лонгриди будуть робити лише ті, хто хоче та здатен до цього. А здатні далеко не всі. Довгий текст, зверстаний нашвидку, — це не про лонгрид, а про лонгридоподібний жанр. Продукт, який роблять одне-двоє, дуже відрізнятиметься від того, що називають лонгридом у його первісному значенні. Над якісним лонгридом працює команда, і зробити такий матеріал за пару днів неможливо. Словом, лонг­рид — це технологічна річ.

(6)Та найчастіше читач поверта­ється до тексту, до сенсів, які він відшу­кав і хотів би поглянути на них з іншого боку. Тому говорити, що лонгрид не потрібно робити, якщо ви не маєте великого бюджету й команди, — неправильно. Ви завжди можете витягнути форму за рахунок змісту, сенсів, які там живуть, та оформлення. Головне — знайти тему. Найбільш вдалі теми — історія люди­ни, актуальна подія, через яку можемо розповісти історію людини або людей, історична подія, у якій простежуються паралелі із сьогоденням, есе, коли певна подія пропущена через «Я» автора. Важливо при цьому шукати героїв, події, про яких ще не знає Google, та стрижень, на який ви будете далі накидати кільця. Щоразу варто запитувати себе: що тут нового? де мої 5 копійок? Крім цього, треба виокремлювати ключову метафору, через яку можна провести різні ситуа­ції, діалоги, сюжети, утримати текст як цілісність, а також «гачки», за які чіплятиметься читач (заголовки, підзаголовки, врізи, цитати, виноски з тексту, шрифти). Це не просто елементи оформлення — це острови, по яких читач стрибає. Вони полегшують зорове сприйняття тексту. Звісно, можна прочитати текст від першого до останнього слова, не відриваючись. Але це малоймовірно. Сприйняття влашто­ване так, що ми спочатку переглядаємо текст, хоча б задля визначення його обсягу, а потім, якщо нас зацікавили елементи оформлення, — читаємо.
Зважаючи на інформацію, наведену в тексті, можна стверджувати, що вона передусім буде корисна

ЛОНГРИД: ЩО І ЯК?

(1) Лонгрид можна розуміти по- різному. По-перше, це формат подачі матеріалу, що включає в себе аудіо, фото, відео, текст, анімацію, інтерактивні карти й інфографіку. По-друге, це текст, одиницею інформації якого є закладені в ньому сенси.

(2) Часто журналіст сприймає лонг­рид як покарання, адже лонгрид потребує більше зусиль, ніж будь-який інший жанр або формат. Для реда­ктора - це ще більша морока, оскільки один лонгрид на ЗО 000 знаків дорів­нює ЗО заміткам, що загалом матимуть більше переглядів. І здається, лише маркетологи радіють, бо вони сприй­мають лонгриди як майданчик, який потенційно можна продати рекламо­давцю. Адже якщо інтерес до новини живе лише пів години, то популярність лонгриду вимірюється хвилями: ситуа­ція в країні або несподіваний репост у соцмережах популярного блогера може викликати інтерес до вашого лонгриду навіть через пів року після публікації. Але кількість переглядів не визначає якість матеріалу — це не абсолютний критерій. Лонгрид - це рушниця, що висить на стіні, але яка вистрелює кілька разів, періодично.

(3) Лонгрид не варто сприймати буквально як щось велике для читання: «лонг» швидше стосується одиниці інформації. Тому некоректно говорити, що лонгриди погано читають; будь-які жанри мають свого читача. Просто для різних типів читачів лонгрид має різне значення. Для одних — це все, що довше напису на паркані, а для інших - те, що довше за «Іліаду». Говорити про те, що лонгрид читають краще, ніж короткі матеріали, теж несправедливо. Для ресурсів, які борються за свого читача й хочуть запропонувати різноманіття, лонгрид - доповнення. На них, правда, відвідуваність ресурсу не збудуєш, як і на сірому інформаційному шумі — матеріалах, які різко лягають на дно.

(4) Робити лонгриди донедавна було модно. Вони були способом виокреми­тися. Але після того як одна з плат­форм для простого створення сайтів пішла в маси, лонгрид став чимось буденним. Нині більшість лонгридів має вигляд балконів, що їх обшили вагонкою.

(5) Але врешті-решт усе повернеться до того, що лонгриди будуть робити лише ті, хто хоче та здатен до цього. А здатні далеко не всі. Довгий текст, зверстаний нашвидку, — це не про лонгрид, а про лонгридоподібний жанр. Продукт, який роблять одне-двоє, дуже відрізнятиметься від того, що називають лонгридом у його первісному значенні. Над якісним лонгридом працює команда, і зробити такий матеріал за пару днів неможливо. Словом, лонг­рид — це технологічна річ.

(6)Та найчастіше читач поверта­ється до тексту, до сенсів, які він відшу­кав і хотів би поглянути на них з іншого боку. Тому говорити, що лонгрид не потрібно робити, якщо ви не маєте великого бюджету й команди, — неправильно. Ви завжди можете витягнути форму за рахунок змісту, сенсів, які там живуть, та оформлення. Головне — знайти тему. Найбільш вдалі теми — історія люди­ни, актуальна подія, через яку можемо розповісти історію людини або людей, історична подія, у якій простежуються паралелі із сьогоденням, есе, коли певна подія пропущена через «Я» автора. Важливо при цьому шукати героїв, події, про яких ще не знає Google, та стрижень, на який ви будете далі накидати кільця. Щоразу варто запитувати себе: що тут нового? де мої 5 копійок? Крім цього, треба виокремлювати ключову метафору, через яку можна провести різні ситуа­ції, діалоги, сюжети, утримати текст як цілісність, а також «гачки», за які чіплятиметься читач (заголовки, підзаголовки, врізи, цитати, виноски з тексту, шрифти). Це не просто елементи оформлення — це острови, по яких читач стрибає. Вони полегшують зорове сприйняття тексту. Звісно, можна прочитати текст від першого до останнього слова, не відриваючись. Але це малоймовірно. Сприйняття влашто­ване так, що ми спочатку переглядаємо текст, хоча б задля визначення його обсягу, а потім, якщо нас зацікавили елементи оформлення, — читаємо.
Зазначаючи, що «нині більшість лонгридів має вигляд балконів, що їх обшили
вагонкою» (абзац 4), автор має на увазі те, що

ЛОНГРИД: ЩО І ЯК?

(1) Лонгрид можна розуміти по- різному. По-перше, це формат подачі матеріалу, що включає в себе аудіо, фото, відео, текст, анімацію, інтерактивні карти й інфографіку. По-друге, це текст, одиницею інформації якого є закладені в ньому сенси.

(2) Часто журналіст сприймає лонг­рид як покарання, адже лонгрид потребує більше зусиль, ніж будь-який інший жанр або формат. Для реда­ктора - це ще більша морока, оскільки один лонгрид на ЗО 000 знаків дорів­нює ЗО заміткам, що загалом матимуть більше переглядів. І здається, лише маркетологи радіють, бо вони сприй­мають лонгриди як майданчик, який потенційно можна продати рекламо­давцю. Адже якщо інтерес до новини живе лише пів години, то популярність лонгриду вимірюється хвилями: ситуа­ція в країні або несподіваний репост у соцмережах популярного блогера може викликати інтерес до вашого лонгриду навіть через пів року після публікації. Але кількість переглядів не визначає якість матеріалу — це не абсолютний критерій. Лонгрид - це рушниця, що висить на стіні, але яка вистрелює кілька разів, періодично.

(3) Лонгрид не варто сприймати буквально як щось велике для читання: «лонг» швидше стосується одиниці інформації. Тому некоректно говорити, що лонгриди погано читають; будь-які жанри мають свого читача. Просто для різних типів читачів лонгрид має різне значення. Для одних — це все, що довше напису на паркані, а для інших - те, що довше за «Іліаду». Говорити про те, що лонгрид читають краще, ніж короткі матеріали, теж несправедливо. Для ресурсів, які борються за свого читача й хочуть запропонувати різноманіття, лонгрид - доповнення. На них, правда, відвідуваність ресурсу не збудуєш, як і на сірому інформаційному шумі — матеріалах, які різко лягають на дно.

(4) Робити лонгриди донедавна було модно. Вони були способом виокреми­тися. Але після того як одна з плат­форм для простого створення сайтів пішла в маси, лонгрид став чимось буденним. Нині більшість лонгридів має вигляд балконів, що їх обшили вагонкою.

(5) Але врешті-решт усе повернеться до того, що лонгриди будуть робити лише ті, хто хоче та здатен до цього. А здатні далеко не всі. Довгий текст, зверстаний нашвидку, — це не про лонгрид, а про лонгридоподібний жанр. Продукт, який роблять одне-двоє, дуже відрізнятиметься від того, що називають лонгридом у його первісному значенні. Над якісним лонгридом працює команда, і зробити такий матеріал за пару днів неможливо. Словом, лонг­рид — це технологічна річ.

(6)Та найчастіше читач поверта­ється до тексту, до сенсів, які він відшу­кав і хотів би поглянути на них з іншого боку. Тому говорити, що лонгрид не потрібно робити, якщо ви не маєте великого бюджету й команди, — неправильно. Ви завжди можете витягнути форму за рахунок змісту, сенсів, які там живуть, та оформлення. Головне — знайти тему. Найбільш вдалі теми — історія люди­ни, актуальна подія, через яку можемо розповісти історію людини або людей, історична подія, у якій простежуються паралелі із сьогоденням, есе, коли певна подія пропущена через «Я» автора. Важливо при цьому шукати героїв, події, про яких ще не знає Google, та стрижень, на який ви будете далі накидати кільця. Щоразу варто запитувати себе: що тут нового? де мої 5 копійок? Крім цього, треба виокремлювати ключову метафору, через яку можна провести різні ситуа­ції, діалоги, сюжети, утримати текст як цілісність, а також «гачки», за які чіплятиметься читач (заголовки, підзаголовки, врізи, цитати, виноски з тексту, шрифти). Це не просто елементи оформлення — це острови, по яких читач стрибає. Вони полегшують зорове сприйняття тексту. Звісно, можна прочитати текст від першого до останнього слова, не відриваючись. Але це малоймовірно. Сприйняття влашто­ване так, що ми спочатку переглядаємо текст, хоча б задля визначення його обсягу, а потім, якщо нас зацікавили елементи оформлення, — читаємо.
Автор тексту НЕ погодився б із твердженням

ЛОНГРИД: ЩО І ЯК?

(1) Лонгрид можна розуміти по- різному. По-перше, це формат подачі матеріалу, що включає в себе аудіо, фото, відео, текст, анімацію, інтерактивні карти й інфографіку. По-друге, це текст, одиницею інформації якого є закладені в ньому сенси.

(2) Часто журналіст сприймає лонг­рид як покарання, адже лонгрид потребує більше зусиль, ніж будь-який інший жанр або формат. Для реда­ктора - це ще більша морока, оскільки один лонгрид на ЗО 000 знаків дорів­нює ЗО заміткам, що загалом матимуть більше переглядів. І здається, лише маркетологи радіють, бо вони сприй­мають лонгриди як майданчик, який потенційно можна продати рекламо­давцю. Адже якщо інтерес до новини живе лише пів години, то популярність лонгриду вимірюється хвилями: ситуа­ція в країні або несподіваний репост у соцмережах популярного блогера може викликати інтерес до вашого лонгриду навіть через пів року після публікації. Але кількість переглядів не визначає якість матеріалу — це не абсолютний критерій. Лонгрид - це рушниця, що висить на стіні, але яка вистрелює кілька разів, періодично.

(3) Лонгрид не варто сприймати буквально як щось велике для читання: «лонг» швидше стосується одиниці інформації. Тому некоректно говорити, що лонгриди погано читають; будь-які жанри мають свого читача. Просто для різних типів читачів лонгрид має різне значення. Для одних — це все, що довше напису на паркані, а для інших - те, що довше за «Іліаду». Говорити про те, що лонгрид читають краще, ніж короткі матеріали, теж несправедливо. Для ресурсів, які борються за свого читача й хочуть запропонувати різноманіття, лонгрид - доповнення. На них, правда, відвідуваність ресурсу не збудуєш, як і на сірому інформаційному шумі — матеріалах, які різко лягають на дно.

(4) Робити лонгриди донедавна було модно. Вони були способом виокреми­тися. Але після того як одна з плат­форм для простого створення сайтів пішла в маси, лонгрид став чимось буденним. Нині більшість лонгридів має вигляд балконів, що їх обшили вагонкою.

(5) Але врешті-решт усе повернеться до того, що лонгриди будуть робити лише ті, хто хоче та здатен до цього. А здатні далеко не всі. Довгий текст, зверстаний нашвидку, — це не про лонгрид, а про лонгридоподібний жанр. Продукт, який роблять одне-двоє, дуже відрізнятиметься від того, що називають лонгридом у його первісному значенні. Над якісним лонгридом працює команда, і зробити такий матеріал за пару днів неможливо. Словом, лонг­рид — це технологічна річ.

(6)Та найчастіше читач поверта­ється до тексту, до сенсів, які він відшу­кав і хотів би поглянути на них з іншого боку. Тому говорити, що лонгрид не потрібно робити, якщо ви не маєте великого бюджету й команди, — неправильно. Ви завжди можете витягнути форму за рахунок змісту, сенсів, які там живуть, та оформлення. Головне — знайти тему. Найбільш вдалі теми — історія люди­ни, актуальна подія, через яку можемо розповісти історію людини або людей, історична подія, у якій простежуються паралелі із сьогоденням, есе, коли певна подія пропущена через «Я» автора. Важливо при цьому шукати героїв, події, про яких ще не знає Google, та стрижень, на який ви будете далі накидати кільця. Щоразу варто запитувати себе: що тут нового? де мої 5 копійок? Крім цього, треба виокремлювати ключову метафору, через яку можна провести різні ситуа­ції, діалоги, сюжети, утримати текст як цілісність, а також «гачки», за які чіплятиметься читач (заголовки, підзаголовки, врізи, цитати, виноски з тексту, шрифти). Це не просто елементи оформлення — це острови, по яких читач стрибає. Вони полегшують зорове сприйняття тексту. Звісно, можна прочитати текст від першого до останнього слова, не відриваючись. Але це малоймовірно. Сприйняття влашто­ване так, що ми спочатку переглядаємо текст, хоча б задля визначення його обсягу, а потім, якщо нас зацікавили елементи оформлення, — читаємо.
Метою тексту є

ЛОНГРИД: ЩО І ЯК?

(1) Лонгрид можна розуміти по- різному. По-перше, це формат подачі матеріалу, що включає в себе аудіо, фото, відео, текст, анімацію, інтерактивні карти й інфографіку. По-друге, це текст, одиницею інформації якого є закладені в ньому сенси.

(2) Часто журналіст сприймає лонг­рид як покарання, адже лонгрид потребує більше зусиль, ніж будь-який інший жанр або формат. Для реда­ктора - це ще більша морока, оскільки один лонгрид на ЗО 000 знаків дорів­нює ЗО заміткам, що загалом матимуть більше переглядів. І здається, лише маркетологи радіють, бо вони сприй­мають лонгриди як майданчик, який потенційно можна продати рекламо­давцю. Адже якщо інтерес до новини живе лише пів години, то популярність лонгриду вимірюється хвилями: ситуа­ція в країні або несподіваний репост у соцмережах популярного блогера може викликати інтерес до вашого лонгриду навіть через пів року після публікації. Але кількість переглядів не визначає якість матеріалу — це не абсолютний критерій. Лонгрид - це рушниця, що висить на стіні, але яка вистрелює кілька разів, періодично.

(3) Лонгрид не варто сприймати буквально як щось велике для читання: «лонг» швидше стосується одиниці інформації. Тому некоректно говорити, що лонгриди погано читають; будь-які жанри мають свого читача. Просто для різних типів читачів лонгрид має різне значення. Для одних — це все, що довше напису на паркані, а для інших - те, що довше за «Іліаду». Говорити про те, що лонгрид читають краще, ніж короткі матеріали, теж несправедливо. Для ресурсів, які борються за свого читача й хочуть запропонувати різноманіття, лонгрид - доповнення. На них, правда, відвідуваність ресурсу не збудуєш, як і на сірому інформаційному шумі — матеріалах, які різко лягають на дно.

(4) Робити лонгриди донедавна було модно. Вони були способом виокреми­тися. Але після того як одна з плат­форм для простого створення сайтів пішла в маси, лонгрид став чимось буденним. Нині більшість лонгридів має вигляд балконів, що їх обшили вагонкою.

(5) Але врешті-решт усе повернеться до того, що лонгриди будуть робити лише ті, хто хоче та здатен до цього. А здатні далеко не всі. Довгий текст, зверстаний нашвидку, — це не про лонгрид, а про лонгридоподібний жанр. Продукт, який роблять одне-двоє, дуже відрізнятиметься від того, що називають лонгридом у його первісному значенні. Над якісним лонгридом працює команда, і зробити такий матеріал за пару днів неможливо. Словом, лонг­рид — це технологічна річ.

(6)Та найчастіше читач поверта­ється до тексту, до сенсів, які він відшу­кав і хотів би поглянути на них з іншого боку. Тому говорити, що лонгрид не потрібно робити, якщо ви не маєте великого бюджету й команди, — неправильно. Ви завжди можете витягнути форму за рахунок змісту, сенсів, які там живуть, та оформлення. Головне — знайти тему. Найбільш вдалі теми — історія люди­ни, актуальна подія, через яку можемо розповісти історію людини або людей, історична подія, у якій простежуються паралелі із сьогоденням, есе, коли певна подія пропущена через «Я» автора. Важливо при цьому шукати героїв, події, про яких ще не знає Google, та стрижень, на який ви будете далі накидати кільця. Щоразу варто запитувати себе: що тут нового? де мої 5 копійок? Крім цього, треба виокремлювати ключову метафору, через яку можна провести різні ситуа­ції, діалоги, сюжети, утримати текст як цілісність, а також «гачки», за які чіплятиметься читач (заголовки, підзаголовки, врізи, цитати, виноски з тексту, шрифти). Це не просто елементи оформлення — це острови, по яких читач стрибає. Вони полегшують зорове сприйняття тексту. Звісно, можна прочитати текст від першого до останнього слова, не відриваючись. Але це малоймовірно. Сприйняття влашто­ване так, що ми спочатку переглядаємо текст, хоча б задля визначення його обсягу, а потім, якщо нас зацікавили елементи оформлення, — читаємо.
НЕПРАВИЛЬНО вказано тематичне речення, тобто речення, що повідомляє
про основну тему певного абзаца, у рядку

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

За словами авторки тексту Б, «система», до якої змушений улитися герой фільму «Плем'я» Сергій, урешті валиться через любов (абзац 7). У тексті А аналогом любові, який може докорінно змінити ситуацію в українському суспільстві в питанні ставлення до людей з особливими потребами, можна вважати

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Авторка тексту А могла б використати інформацію з тексту Б для всього, окресленого нижче, ОКРІМ

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Думку авторки тексту А про те, що кінокартина «Плем'я» «викликає неод­нозначні почуття» (абзац 5), унаочнюють усі фрагменти тексту Б, ОКРІМ

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Останнє речення тексту Б «Ніби ці люди застрягли на тій стадії, коли вони вже хочуть відчувати, але ще не готові до цього» (абзац 12) може слугувати своєрідною метафорою сучасного українського суспільства в баченні авторки тексту А, окресленому в абзаці

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Прочитайте Текст А й Текст Б та виконайте завдання

Зважаючи на зміст і форму текстів, можна стверджувати, що жанрову при­роду текстів А та Б правильно визначено в рядку

Ситуація № 1

Кожному з трьох аналітиків А, В та С і трьох детективів X, У та Z антикоруп- ційного бюро потрібно виділити кабінети в новому триповерховому офісі.
Для забезпечення кращої взаємодії фахівців, а також із міркувань безпеки розміщення кабінетів має відповідати таким умовам:
1) кабінети детективів X та Z не повин­ні бути на одному поверсі;
2) кабінети аналітика А та детекти­ва Z мають бути розташовані на суміжних поверхах, причому кабінет аналітика А вище, ніж кабінет детектива Z;
3) кабінети всіх трьох аналітиків не можуть бути розташовані на одному поверсі;
4) кабінет детектива У не може бути на другому поверсі.
Якщо кабінети аналітиків В та С розташовані на 2-му поверсі, то яке з наве­дених нижче тверджень обов'язково істинне?

Кожному з трьох аналітиків А, В та С і трьох детективів X, У та Z антикоруп- ційного бюро потрібно виділити кабінети в новому триповерховому офісі.
Для забезпечення кращої взаємодії фахівців, а також із міркувань безпеки розміщення кабінетів має відповідати таким умовам:
1) кабінети детективів X та Z не повин­ні бути на одному поверсі;
2) кабінети аналітика А та детекти­ва Z мають бути розташовані на суміжних поверхах, причому кабінет аналітика А вище, ніж кабінет детектива Z;
3) кабінети всіх трьох аналітиків не можуть бути розташовані на одному поверсі;
4) кабінет детектива У не може бути на другому поверсі.
Якщо на 1-му поверсі НЕ розташований кабінет жодного з детективів, то яке / які з наведених тверджень І—III істинне / істинні?
I. Кабінети детективів Х та У розташовані на 3-му поверсі.
II. Кабінети детективів X Ta Z розташовані на 3-му поверсі.
III. Кабінети аналітиків В та С розташовані на 3-му поверсі.

Кожному з трьох аналітиків А, В та С і трьох детективів X, У та Z антикоруп- ційного бюро потрібно виділити кабінети в новому триповерховому офісі.
Для забезпечення кращої взаємодії фахівців, а також із міркувань безпеки розміщення кабінетів має відповідати таким умовам:
1) кабінети детективів X та Z не повин­ні бути на одному поверсі;
2) кабінети аналітика А та детекти­ва Z мають бути розташовані на суміжних поверхах, причому кабінет аналітика А вище, ніж кабінет детектива Z;
3) кабінети всіх трьох аналітиків не можуть бути розташовані на одному поверсі;
4) кабінет детектива У не може бути на другому поверсі.
Якщо кабінети аналітика А та детектива У розташовані на одному поверсі, то яке / які з наведених тверджень І—III істинне / істинні?
I. Кабінет детектива X розташований на 2-му поверсі.
II. Кабінет детектива У розташований на 3-му поверсі.
III. Кабінет детектива Z розташований на 1-му поверсі.

Ситуація 2:
Кількість партнерів юридичної фірми «Нове право» з 2015 р. по 2020 р. зросла на шість осіб. Новими партнерами фірми стали юристи Альберт, Богдан, Вадим, Гліб, Давид і Єгор.
Кожного року партнером фірми ставав рівно один юрист.
Відомо, що:
1) Богдан став партнером фірми раніше за Єгора;
2) Єгор став партнером фірми раніше за Альберта;
3) Гліб став партнером фірми раніше за Єгора;
4) Альберт став партнером фірми раніше за Вадима.
Яке з наведених нижче тверджень може бути істинним?

Ситуація 2:
Кількість партнерів юридичної фірми «Нове право» з 2015 р. по 2020 р. зросла на шість осіб. Новими партнерами фірми стали юристи Альберт, Богдан, Вадим, Гліб, Давид і Єгор.
Кожного року партнером фірми ставав рівно один юрист.
Відомо, що:
1) Богдан став партнером фірми раніше за Єгора;
2) Єгор став партнером фірми раніше за Альберта;
3) Гліб став партнером фірми раніше за Єгора;
4) Альберт став партнером фірми раніше за Вадима.
Якщо Давид став партнером фірми у 2019 р., то яке / які з наведених нижче тверджень І—III обов'язково істинне / істинні?
I. Альберт став партнером фірми у 2018 р.
II. Богдан став партнером фірми у 2016 р.
III. Єгор став партнером фірми у 2017 р.

Ситуація 2:
Кількість партнерів юридичної фірми «Нове право» з 2015 р. по 2020 р. зросла на шість осіб. Новими партнерами фірми стали юристи Альберт, Богдан, Вадим, Гліб, Давид і Єгор.
Кожного року партнером фірми ставав рівно один юрист.
Відомо, що:
1) Богдан став партнером фірми раніше за Єгора;
2) Єгор став партнером фірми раніше за Альберта;
3) Гліб став партнером фірми раніше за Єгора;
4) Альберт став партнером фірми раніше за Вадима.
Якщо Гліб став партнером фірми наступного року після того, як партнером фірми став Давид, то у 2019 р. партнером став

Ситуація 3
П'ять команд - Р, Q, И, Я, Т - провели футбольний турнір, у якому кожна команда зіграла по одному разу з кожною іншою командою. За перемогу команда отримувала 3 очки, за нічию - 1 очко, а за поразку - 0 очок.

Скільки всього футбольних матчів було зіграно?

П'ять команд - Р, Q, И, Я, Т - провели футбольний турнір, у якому кожна команда зіграла по одному разу з кожною іншою командою. За перемогу команда отримувала 3 очки, за нічию - 1 очко, а за поразку - 0 очок.
Якщо команда Р набрала в турнірі 12 очок, команда Q - 9 очок, то яке / які з наведених нижче тверджень І—III може / можуть бути істинним / істинними?
I. Команда И набрала в турнірі 4 очки.
II. Команда И набрала в турнірі 5 очок.
III. Команда И набрала в турнірі 6 очок.

П'ять команд - Р, Q, И, Я, Т - провели футбольний турнір, у якому кожна команда зіграла по одному разу з кожною іншою командою. За перемогу команда отримувала 3 очки, за нічию - 1 очко, а за поразку - 0 очок.
Якщо команда Р набрала в турнірі 7 очок, а % усіх матчів закінчилися внічию, то яку найбільшу кількість очок могла набрати команда, що перемогла в турнірі?

Науковець: Британські вчені, провівши аналіз ДНК, заявили, що Джеком Різником — одним з найстрашніших убивць XIX ст. — був 23-річний перукар Аарон Космінський. До речі, коли сталися всі ті загадкові вбивства, він і був головним підозрюваним у їх скоєнні.

Дослідники Лідського університету для дослідження взяли шовкову хус­тинку, яку зі слідами крові й сперми свого часу знайшли поруч із четвертою жертвою різника — Кетрін Еддоус. Порівнюючи зразки геному на хустинці з інформацією з генетичної бази даних, науковці зосередилися на так званій мітохондріальній ДНК, яка успадковується від матері, і дійшли висновку, що ці фрагменти збігаються з генетичним матеріалом сучасних нащадків Еддоус і Космінського.

Яке з наведених нижче тверджень, якщо воно істинне, указує на найбіль­ший недолік аргументації науковця?

Політолог: За індексом щастя, який вираховують як суму семи субіндексів щастя, Готландія має низький рівень у рейтингу щасливих країн. На основі цього ми можемо зробити висновок, що Готландія має низький рівень за кож­ним із субіндексів щастя.

Форма якого з наведених нижче міркувань найбільше схожа на форму наве­деного вище міркування політолога?

Експерт: Моніторингові дослідження якості початкової освіти в масштабах країни показали, що середній результат учнів у малих класах нижчий, ніж середній результат учнів у великих класах. Із цього можна зробити висновок, що для підвищення якості початкової освіти необхідно збільшувати кількість учнів у класах.

Яке з наведених нижче тверджень, якщо воно істинне, найбільше послаблює

аргументацію експерта?

Психіатр: Позбутися будь-якої звички складно, особливо якщо вона пов'я­зана з уживанням адиктивних речовин, тобто тих, що викликають залежність (наркотики, нікотин, барбітурати, алкоголь тощо). Люди, які позбулися пев­них звичок, як правило, були вмотивовані негайним ефектом, а не віддаленим у часі ефектом. Тому ті, хто позбувся залежності від куріння, були скоріше вмотивовані тим, що до них одразу краще почало ставитися оточення, ніж турботою про власне здоров'я, оскільки...

Яке з наведених нижче закінчень, якщо сказане в ньому відповідає дійсності,
найбільше посилить аргументацію психіатра?

Слідчий: Провадження охоплює чотири епізоди правопорушень: X, У, Z, V. Під час слідства було встановлено коло підозрюваних, кожен із яких був учасником принаймні одного із цих епізодів, і склад учасників кожного з епі­зодів. У результаті слідчих дій було також установлено, що кожен учасник епізоду X був учасником принаймні одного з епізодів У, Z, V та що кожен із підозрюваних з епізодів X, У, Z, V був учасником рівно двох із них.

Істинність якого з наведених нижче тверджень логічно випливає з наведеної
вище інформації слідчого?

Дослідник: У громадянському суспільстві надзвичайно поширеною є думка про необхідність обмеження максимальної кількості студентів у групі до 20 осіб, оскільки очікується, що таке зменшення дасть викладачеві можливість при­діляти більше уваги кожному окремому студенту й тим самим підвищить умотивованість студентів до навчання. Проте такі сподівання є невиправ­даними, що підтверджує наше дослідження. Ми провели заміри успішності студентів в університетах, де в порядку експерименту кількість студентів у групах була зменшена, і з'ясували, що, незважаючи на те, що час індиві­дуальної роботи викладача з кожним студентом збільшився, оцінки студентів не змінилися.

Яке з наведених нижче тверджень заповнює прогалину в міркуваннях
дослідника?

Культуролог: Різні наукові дослідження на основі одних і тих самих статистичних даних дають часом протилежні прогнози на майбутнє. Тому варто довіряти прогнозам авторитетних у суспільстві представників творчих професій (письменників, художників, артистів тощо), які силою своєї інтуїції з неймовірною точністю здатні прогнозувати майбутнє.

Статистик: Прогнози науковців завжди мають ймовірнісний характер, не мають імперативної сили, тому можуть не відповідати реальному розвитку подій. Ілюзія того, що художнім творам характерний високий ступінь досто­вірності прогнозів, формується на основі того, що серед розмаїття варіантів передбачень, зроблених митцями у своїх творах, завжди можна знайти такі, що більшою чи меншою мірою відповідають дійсному розвитку подій.

Яке з наведених нижче тверджень найбільш точно відбиває сутність розбіж­ностей поглядів культуролога й статистика?

На склад привезли 20 ящиків, у кожному з яких містяться цвяхи одного розміру: 10 ящиків зі цвяхами довжиною 200 мм, 4 — 150 мм, 3 — 100 мм, 2 — 75 мм, 1 — 50 мм. Усі ящики закриті й невідомо, у якому з них які цвяхи лежать. На ящиках є бирки, на яких указано розмір цвяхів у ящику, однак відомо, що під час упаковування ящиків бирки переплутали й жодна з них не відповідає дійсності.

Які цвяхи лежать у ящику з биркою «Цвяхи 50 мм»?