Я вже давно не пам'ятаю простих справ. Клієнти приходять до нас із екстраординарними питаннями, які потребують креативу та нестандартних рішень. Однією із найцікавіших справ у моїй практиці була справа про врегулювання переддоговірного спору між суб'єктами природніх монополій, який виник під час узгодження умов договору транспортування теплової енергії в частині порядку визначення обсягів втрат теплоенергії у магістралі транспортуючої організації. Складність цієї справи полягала у тому, що чинне законодавство не регулює цього питання взагалі, а тому воно мало бути врегульовано на рівні домовленості сторін. Відтак, позицію доводилось будувати на загальних засадах розумності, добросовісності та справедливості, доводячи в суді, що сума компенсації за втрачену енергію повинна визначатися у тому порядку, який запропонував клієнт. Для цього спочатку потрібно було самостійно вивести формулу для встановлення обсягів втрат теплової енергії, адже її не змогли пояснити навіть технічні працівники, а потім описати, пояснити та довести суду її справедливість. Ситуація була ускладнена також відсутністю будь-якої практики з подібних питань, навіть на рівні першої інстанції. В результаті ми отримали позитивне рішення для клієнта, однак розрахунки, технічні матеріали та формули ще довго не давали нам спокою.