Правові позиції Верховного Суду щодо захисту дисертацій

Наукова діяльність захищається та стимулюється на конституційному рівні, виступаючи певним видом самоосвіти, а також способом практичного втілення професійного досвіду особи.

Постанова Верховного Суду від 16.06.2021 р., справа № 640/3098/20

Відповідно до пункту 28 Порядку присудження наукових ступенів строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук не повинен перевищувати шести місяців, а наукового ступеня кандидата наук - чотирьох місяців.

Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення.

За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.

Таким чином, передбачений Порядком строк розгляду дисертації та атестаційної справи не є абсолютним і може за певних обставин бути продовжений.

Така можливість продовження строку розгляду дисертації та атестаційної справи пов'язана, зокрема, з необхідністю розгляду усіх звернень, щодо додаткової оцінки дисертації і атестаційних справ, до прийняття остаточного рішення за наслідком їх розгляду.

В ході розгляду справи судами встановлено, що перевищення передбаченого пунктом 28 Порядку шестимісячного строку розгляду дисертації позивача було пов`язане із зверненнями щодо порушень під час захисту, додаткової її оцінки та необхідності перевірки таких фактів, в зв'язку з чим відповідачем, в межах наданих повноважень, вживались заходи по розгляду таких заяв та пропозицій, перевірки викладених фактів та додаткової оцінки дисертації.

За таких обставин, враховуючи, що Порядком №567 закріплено обов'язок МОН до прийняття рішення про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради розглянути усі звернення щодо дисертації, передбачено можливість продовження строку розгляду дисертації та атестаційної справи, а тому висновки судів про протиправність рішення відповідача саме з підстав порушення такого строку не можна визнати обгрунтованими.

Постанова Верховного Суду від 09 серпня 2019 р., справа №826/7544/15.

13. Під час розгляду Висновку Апеляційної комісії МОН України (у новому складі), яка була сформована 07.06.2017 року, атестаційною колегією МОН не ухвалено остаточного рішення з урахуванням викладених висновків та вирішено втретє направити дисертацію ОСОБА_1 на дослідження до Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Водночас, суд зазначає, що такі дії відповідача не передбачені Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника №567 та чинним законодавством України. Так, пунктами 44, 45 Порядку визначено, що апеляційна комісія готує висновок, підписаний всіма членами комісії, для розгляду атестаційною колегією МОН. Рішення МОН за результатами розгляду апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, за вимогами Порядку, рішення МОН за результатами розгляду апеляції повинно бути остаточним, оскільки передбачена Порядком процедура розгляду апеляції має на меті надання особі права на перегляд та скасування (у разі незаконності) рішення МОН щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради для поновлення порушеного права особи.

Пунктом 28 Порядку визначено шестимісячний строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук. Водночас, за особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.

Судом касаційної інстанції встановлено, що позивач захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Харківському національному університеті внутрішніх справ МВС України ще 21.07.2015 року. Розгляд атестаційної справи станом на час розгляду Верховним Судом справи не закінчено, що свідчить про те, що строки розгляду атестаційної справи не відповідають критерію розумності.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про порушення відповідачем визначеної законом процедури розгляду МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук ОСОБА_1

Постанова Верховного Суду від 10 вересня 2019 р,, справа №826/13114/16

Порядку присудження наукових ступенів передбачено порядок дій особи у зв`язку з прийняттям негативного рішення за результатами захисту, що забезпечує захист порушеного права, при цьому можливість оскарження спірного рішення Спеціалізованої вченої ради до суду указаним Порядком не передбачена взагалі, а регулювання такого характеру питань покладається саме на МОН.

При цьому матеріали справи не містять інформації щодо прийняття Міністерством освіти і науки України рішення про скасування прийнятого Спеціалізованою вченою радою Д 26.207.03 стосовно позивача рішення від 16.04.2018 (протокол №24) або про повернення висновку до ради для доопрацювання, або про направлення висновку на додатковий розгляд до іншої ради чи наукової установи.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що оскарження спірного рішення до суду, за відсутності дотримання чітко визначеної процедури, не передбачено законодавством, чинним на момент винесення такого рішення, відтак вказана вимога не може бути задоволена судом і взагалі не підлягає розгляду в судовому порядку.

Постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 р., справа № 804/4081/18

Атестаційна колегія МОН України як дорадчий орган не наділена самостійним правом відступити від позитивного висновку експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства шляхом прийняття на власний розсуд остаточного рішення про відмову у видачі диплома про науковий ступінь.

Причиною для можливої незгоди Атестаційної колегії МОН України із позитивним висновком експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства можуть бути лише дві обставини: 1) виявлення конкретних порушень процедури розгляду дисертації зі сторони експертної ради міністерства; 2) надходження додаткової інформації, яка не була врахована експертною радою при розгляді дисертації.

У разі встановлення наявності однієї з двох конкретних підстав для незгоди Атестаційної колегії МОН України із позитивним висновком експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт міністерства, дана колегія не може ухвалити негативне остаточне рішення щодо здобувача наукового ступеня, а має право лише на дві дії:

1. повернути дисертацію на повторний розгляд до експертної ради міністерства, або
2. надіслати дисертацію на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму.

Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2020 р., справа №826/10702/18

Спір за позовом вищого навчального закладу до фізичної особи щодо відшкодування вартості навчання за підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до матеріалів справи, у заяві позивача про надання додаткової оплачуваної відпустки, у зв`язку з навчанням в аспірантурі, вказаний період навчання з 11.12.2017 по 31.12.2017 включно, який не перевищує 30 календарних днів.

40. Проаналізувавши наведені правові норми в контексті спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно вказав, що надання працівнику, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі, частини додаткової оплачуваної відпустки для виконання роботи над дисертацією є обов`язковим (безумовним), і таке своє бажання і право у спірному випадку позивач реалізував шляхом подання відповідної заяви, посилаючись на положення статті 216 КЗпП України та статті 15 Закону №504/96-ВР.

41. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, ні Законом України «Про відпустки», ні Кодексом законів про працю України чи іншими актами законодавства не передбачено обов`язку працівника надавати для отримання додаткової оплачуваної відпустки, для написання дисертаційного дослідження, будь-які документи з вищого навчального закладу.

42. Законодавством також не передбачено що для надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв`язку з написанням дисертаційного дослідження, необхідно надати будь-які документи з вищого навчального закладу із зазначенням конкретного часу додаткової оплачуваної щорічної відпустки.

43. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності належної довідки-виклику, яка може бути підставою для надання додаткової оплачуваної відпустки. Довідка-виклик, що знаходиться в матеріалах справи, підтверджує право позивача на отримання, відповідно до частини четвертої статті 216 КЗпП України, додаткової оплачуваної відпустки, оскільки містить дані про те, що позивач є аспірантом та виконує індивідуальний план навчальної та наукової роботи аспіранта.

Постанова Верховного Суду від 30 червня 2020 р., справа № 817/2141/17

У контексті пункту 1 частини першої статті 46 Закону № 1556-VII аспірантів може бути відраховано за таких підстав:

1. грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
2. за вчинення протиправних дій;
3. за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин.

Наведений перелік підстав відрахування є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 р., справа № 761/28416/17

34. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки належних доказів та обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом ОСОБА_2 не надано та не наведено.

35. Слід зазначити, що не дивлячись на амбулаторне лікування та догляд за хворою матір'ю, позивач перебувала у тривалому відрядженні, тобто продовжувала свою професійну діяльність і не була позбавлена можливості бути обізнаною з оскаржуваними рішеннями та наказами.

36. Слід зазначити, що позивач була обізнана з фактом виявлення у її роботі плагіату, тобто про всі обставини і підстави прийняття оскаржуваних рішень та наказів.

36.1. Зокрема, про засідання вченої ради та про засідання Атестаційної колегії Міносвіти 29 серпня 2015 року ОСОБА_2 було відомо завчасно та до цих засідань вона направляла заяви про відкладення засідань в зв'язку з хворобою; 28 листопада 2015 року позивачем подано апеляцію на рішення Атестаційної колегії Міносвіти від 29 вересня 2015 року № 988, яким її позбавлено наукового ступеня доктора наук.

Постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2018 р., справа № 815/87/18

У судовому засіданні 4 лютого 2020 року представник ОСОБА_2 зачитала його заяву про відвід судді ОСОБА_15, вважаючи, що є обставини, які викликають сумнів у неупередженості й об`єктивності цієї судді. Звертає увагу на те, що кожен суддя щодо якого є щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу.

Мотивує заяву так :

- висловлювання ОСОБА_15 у докторській дисертації 2006 року, в якій, зокрема, досліджений механізм процедури примусового викупу акцій міноритарних акціонерів («squeeze-out»), дають підстави засумніватися, що суддя ОСОБА_15 спроможна вирішувати справу справедливо, з дотриманням принципу рівності сторін, без дискримінаційних та упереджених ставлень до менш платоспроможних прошарків населення, її бажання надавати переваги в захисті тим, хто в цьому має потребу, та вживати заходи для запобігання зловживання цивільними правами;

Велика Палата Верховного Суду вважає, що поведінка судді-доповідача не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи № 908/137/18.

Той факт, що ОСОБА_15 проводила наукові дослідження, які у певній частині стосувалися процедури примусового викупу акцій міноритарних акціонерів, або публічно висловлювалася з питань, які дотичні до означеної проблематики, а не до справи № 908/137/18, не можуть бути підставами для обґрунтованих об`єктивних сумнівів у небезсторонності чи браку неупередженості у судді. Зрештою, очевидно, що думка судді-доповідача не є визначальною для формування позиції Великої Палати Верховного Суду у будь-якій справі. А з науковими працями як судді-доповідача у справі № 908/137/18, так і інших вчених з питань, які дотичні до предмету цієї справи, судді Великої Палати Верховного Суду могли ознайомитися у різні роки, зокрема задовго до початку розгляду справи № 908/137/18.

Ухвала Верховного Суду від 04 лютого 2020 р., cправа № 908/137/18